В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення 20- річної жінки у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження здоров’я ), ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб).
Судовим розглядом було встановлено, що 06.12.2015 року приблизно о 17 годині чоловік В. та його співмешканка О. прийшли з метою спільного вживання алкогольних напоїв до приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Покровськ, адреса , де в той час знаходилися їх знайомі Ш. та М. та стали розпивати разом алкогольні напої.
В ході вживання алкогольних напоїв, приблизно о 18 годині того ж дня між В. та Ш виникла сварка, що переросла в обопільну бійку. Жінка О., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, бажаючи підтримати в ході конфлікту свого співмешканця, діючи навмисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, при цьому, не маючи за мету спричинення смерті іншій особі, взяла з печі в приміщенні кухні, розкладний господарський ніж, та нанесла ним декілька ударів в тулуб В. та Ш, намагаючись зупинити таким чином бійку між ними.
В результаті вказаних дій жінка О. спричинила чоловіку В. два удари розкладним господарським ножем в область задньої поверхні грудної клітини з правої сторони, чим спричинила йому наступні тілесні ушкодження: проникаючу в праву плевральну порожнину колото – різану рану по задній поверхні грудної клітини з правої сторони, що супроводжується гемопневматораксом, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; колото – різану рану задньої поверхні грудної клітини з правої сторони, розташовану на рівні сьомого ребра, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткотривалий розлад здоров’я, яке потребує для свого загоєння строк триваліший ніж 6, але не більше ніж 21 добу.
Також, 24.10.2016 року, близько 00 годин 30 хвилин, ця ж жінка О., знаходилася в гостях в квартирі свого знайомого Ч. за адресою: Донецька область, м. Покровськ, адреса, де розпила самостійно пляшку вина. Будучи в стані алкогольного сп’яніння, під час перебування в квартирі, вона побачила на полиці дивану, розташованого в гостинній кімнаті, мобільний телефон марки «НТС» модель «ONE М7», який в цей момент заряджався, та прийняла рішення вчинити крадіжку вказаного мобільного телефону.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, О., знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, скориставшись тими обставинами, що Ч. заснув та за її діями не спостерігає, діючи навмисно, таємно, з корисливим мотивом, викрала мобільний телефон марки «НТС» модель «ONE М7» вартістю 1269 гривень 91 копійка та з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1269 гривень 91 копійку.
Окрім того, 01.12.2016 року, близько 12 години ця ж жінка О., знаходилася в гостях у свого знайомого І. за адресою: Донецька область м. Покровськ, адреса, де розпивали спиртні напої. О., під час перебування в квартирі побачила на столі, який розташований в гостинній кімнаті мобільний телефон марки «Meizu» модель «М3s», який знаходився в коробці з – під телефону, що належить І. та прийняла рішення вчинити крадіжку вказаного мобільного телефону.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, О., скориставшись тією обставиною, що І. заснув та за її діями не спостерігає, діючи таємно, навмисно, повторно, з корисливим мотивом викрала мобільний телефон марки «Meizu» модель «М3s» вартістю 3556 гривень 80 копійок та з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 3556 гривень 80 копійок.
У судовому засіданні обвинувачена О свою провину в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України визнала повністю, щиросердно розкаялася та пояснила, що під час розпивання спиртного, між Ш. та В виник словесний конфлікт в ході якого вони ображали одне одного нецензурно. Потім вони нанесли одне одному удари кулаками та стали боротися на дивані, оскільки Ш. не має однієї ноги та пересувається на вилицях. Під час боротьби на дивані, В та Ш. схопили одне одного за шию та не відпускали. Вона побачивши, що В програє боротьбу з Ш. вирішила йому допомогти. Для цього схопила з плити складний ніж та бажаючи зупинити Ш., стала наносити йому ряд ударів, але помилившись, нанесла два удари ножем в область спини В. Після цього, вони припинили бійку і В. вийшов з приміщення. Більше того вечора В. вона не бачила, але хвилювалася за нього.
Просила суд її суворо не карати та не призначати їй покарання в вигляді позбавлення волі, оскільки на теперішній час вона змінила свій спосіб життя стала на шлях виправлення, живе однією сім’єю з чоловіком та має на утриманні малолітнього сина 2017 року народження, займається вихованням дитини, алкогольні напої не вживає, переглянула свої погляди на життя та більше не має наміру скоїти злочини. Крім того в лікарні вона відвідувала потерпілого В та передала його матері на його лікування 500 гривень, потерпілому Ч. повернула викрадений у нього його телефон.
Потерпілий В. пояснив, що на момент розгляду кримінального провадження в суді він не підтримує стосунків з О., але претензій до неї не має та просив суд її суворо не карати та навіть пом’якшити покарання, оскільки вона хотіла припинити дії Ш по відношенню до нього, але у зв’язку зі станом сп’яніння помилилася та вдарила ножем саме його.
Потерпілі Ч. та І. до суду не з’явилися, надали заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченої О. не мають, матеріальну шкоду їм відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.
При призначені покарання судом було враховано, що обставиною що обтяжує покарання є скоєння всіх злочинів у стані алкогольного сп’яніння. Водночас, обставинами, що пом’якшують покарання судом визнане щире каяття та активне сприяння в розкритті злочинів, а також часткове відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Також, судом було враховано, що особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, у липні 2017 року народила дитину, яка знаходиться на її утриманні, не працює, не навчається, знаходиться у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружена, знаходиться у цивільному шлюбі, раніше не судима, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2006 року з приводу легкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями, та у лікаря нарколога з 23.12.2013 року у профілактичній групі з приводу вживання алкоголю із шкідливими наслідками.
При цьому судом враховано положення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.01.2018 року О. визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України та призначено їй покарання:
за частиною 1 статті 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
за частиною 1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
за частиною 2 статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено О. покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 79 КК України О., звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на неї обов’язок протягом іспитового строку періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
_03_03.png)
