В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувало провадження відносно громадянина К., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
16.03.2018 року по даній справі було ухвалено вирок, відповідно до якого встановлено, що гр. К., проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині - ПП В4750 (нині А4472), обіймаючи посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення, у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою тимчасово незаконно ухилитися від проходження військової служби в умовах особливого періоду, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 18 грудня 2015 року, не з'явився з відпустки до розташування військової частини - ПП В4750 (нині А4472), що на той час тимчасово дислокувалася у м. Торецьк (раніше м. Дзержинськ) Донецької області, та проводив час на власний розсуд за місцем свого мешкання, не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини - ПП В4750 (нині А4472), звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління не подавав, поки 15 листопада 2017 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до першого відділу Військової прокуратури Донецького гарнізону, який розташований за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вулиця Поштова, будинок 16, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обвинувачений К. в суді повністю визнав свою провину, щиро каявся у вчиненому, та, підтвердивши час, місце та обставини вчинення кримінального правопорушення, пояснив, що 18 грудня 2015 року не повернувся з відпустки до військової частини - ПП В4750, що розташовувалася в м.Торецьк, де проходив службу на посаді кухаря, залишився в дома, оскільки йому потрібно було доглядати двох малолітніх дітей, займатися особистими справами, але потім зрозумів, що вчинив невірно і добровільно прибув до прокуратури 15 листопада 2017 року. Просив не позбавляти його свободи, оскільки має на своєму утриманні малолітніх дітей, більше злочинів не вчинятиме
Суд визнав гр. К. винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначив йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду направлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень (справа № 235/6918/17).
Зазначимо, що вирок суду не набрав чинності.
_03_03.png)
