В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувало провадження відносно громадянина М., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.
06.03.2018 року по даній справі було ухвалено вирок, відповідно до якого встановлено, що 07 січня 2017 року приблизно об 19 год. 30 хв. обвинувачений М., який перебував в стані алкогольного сп’яніння, разом зі своїми знайомими знаходились в парку Динасового заводу, біля будівлі Покровського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, розташованого за адресою Донецька область, м.Покровськ, вул.Степана Бовкуна, буд.7. В цей час обвинувачений М., побачив свого знайомого гр.К. в компанії товаришів, які йшли в парк. Під час спілкування з вказаними особами у обвинуваченого М. виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, що мав при собі гр.К.
Реалізовуючи свій злочинний намір, обвинувачений М. підійшов до гр.К. та попросив його відійти в сторону від присутніх на місці товаришів. Після цього обвинувачений М., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи відкрито, повторно, з прямим умислом, з корисливим мотивом, дістав з задньої кишені надітих на гр.К. джинсів грошові кошти в розмірі 900 гривень та обернув їх на свою користь, тим самим відкрито заволодів вказаним майном, яке належить гр.К. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник розпорядившись викраденим на власний розсуд. Внаслідок скоєного злочину обвинувачений М. заподіяв потерпілому К. матеріальну шкоду в розмірі 900 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений М. винним себе в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та суду пояснив, що 07.01.2017 року в вечірній час разом зі своїми друзями проходили біля парку Динасового заводу в м. Покровську, повз паспортний стіл. Зустріли потерпілого К. з його друзями. Він відвів в сторону гр.К. та попросив позичити йому грошей в сумі 500 грн., той погодився і мовчки дав йому 500 грн. Ніяких погроз в адресу потерпілого він не висловлював, в карман до нього не залазив, той сам дав гроші. Наступного дня він з батьками пішов до потерпілого і повернув йому борг, про те, що гр.К. заявив в поліцію на той час йому не було відомо.
Однак, не дивлячись на позицію обвинуваченого М., зайняту ним в судовому засіданні, суд вважає, що вина його в інкримінованому правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст.186 КК України, повністю доказана показаннями потерпілого, свідків, матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні. Суд не може прийняти за основу пояснення обвинуваченого М. про те, що він позичив гроші у потерпілого гр. К., оскільки ці пояснення спростовуються показаннями потерпілого, який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений М. без його згоди забрав у нього гроші, а він мовчав не тому що погодився з діями обвинуваченого, а тому що боявся його і не хотів бійки, показаннями свідка П., з мобільного телефону якого викликали працівників поліції після того як у гр. К. обвинувачений забрав гроші, показами самого обвинуваченого М. під час проведення слідчого експерименту за його участю та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Позицію обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за тяжкий злочин.
Суд визнав гр. М. винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначив йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Застосувавши ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2016 року, остаточно гр.М. обрано покарання у вигляді 4(чотирьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Вирок суду направлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень (справа № 235/4256/17).
Зазначимо, що вирок суду не набрав чинності.
_03_03.png)
