В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувало провадження відносно громадянки К., обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
12.04.2018 року по даній справі було ухвалено вирок, відповідно до якого встановлено, що 28 травня 2017 року, в першій половині дня гр.К. разом зі своїм співмешканцем Л. та їхнім знайомим Д., перебуваючи за місцем свого мешкання, вживали спиртні напої. В цей же день, близько 11.00 год., невдовзі після того як Д. пішов з їх квартири, до них прийшов сусід гр.К., який повідомив про факт крадіжки його поліетиленового пакету з особистими речами, який він залишив без нагляду на короткий проміжуток часу на ручці вхідних дверей своєї квартири, при цьому висловив свою підозру щодо скоєння цієї крадіжки гр.Д. З метою з’ясування причетності Д. до вказаної крадіжки та залагодження відносин з сусідом, гр.К. вирішила піти за місцем мешкання Д., при цьому взяла з собою кухонний ніж. Прийшовши за місцем мешкання гр.Д., вона виявила на лавці вищевказаний поліетиленовий пакет з особистими речами сусіда, який забрала з метою повернути гр.К. Під час прямування додому, гр.К. побачила Д., який сидів на лавці разом зі своїми знайомими Є. та О. Побачивши Д., вона стала висловлювати на його адресу звинувачення в скоєнні крадіжки пакету з особистими речами її сусіда. В свою чергу Д. підійшов до К, та між ними з приводу підозри в зазначеній крадіжці на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої гр. К., діставши з кишені кухонний ніж, умисно нанесла Д. один удар в життєво важливу область, а саме, в область передньої поверхні грудної клітки зліва, внаслідок чого гр. Д. помер.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена К. винною себе в інкримінованому йому правопорушенні не визнала та суду пояснила, що під сварки с Д., останній намагався вдарити її по обличчю але вона руками відштовхнула його. Ніж був у неї в кишені. Коли вона вирвалася від Д., то дістала ніж правою рукою з метою, щоб останній її більше не чіпав. Вона казала Д. не підходити, але той зробив крок, спіткнувся об каміння та наткнувся на ніж. Рани у Д. вона не бачила, крові на ньому та на ножі не було. Коли гр.Д. відійшов, вона стала бігти. Він біг за нею приблизно 10 метрів. Коли вона озирнулася, то побачила, що Д. підійшов до чоловіків. Вона пішла додому, ніж не мила та не терла, а просто поставила до підставки. Умислу на вбивство потерпілого вона не мала.
Однак, не дивлячись на позицію обвинуваченої К., зайняту нею в судовому засіданні, суд вважає, що вина її в інкримінованому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст.115 КК України, повністю доказана показаннями свідків, матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні. Суд не приймає до уваги показань обвинуваченої про те, що вона не мала наміру вбивати Д. і розцінює їх, як бажання уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин, оскільки досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності повністю доказують винуватість К. у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у вироку суду.
Суд визнав гр. К. винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначив їй покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з ізоляцією до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Крім того, окремою ухвалою від 12 квітня 2018 року судом порушено питання перед службою у справах дітей Покровської міської ради Донецької області про необхідність влаштування малолітньої дитини гр.К., або встановлення над нею опіки чи піклування.
Вирок суду направлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень (справа № 235/3392/17).
Зазначимо, що вирок суду не набрав чинності.
_03_03.png)
