В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувало провадження відносно військовослужбовця Д., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
22.05.2018 року по даній справі було ухвалено вирок, відповідно до якого встановлено, що гр.Д., проходячи військову службу за контрактом у військовій частині, 25 квітня 2017 року, не з’явився вчасно з щорічної основної відпустки до військової частини, яка дислокувалася на території Покровського району Донецької області, знаходився за місцем свого мешкання у Хмельницькій області, де проводив час на власний розсуд, не пов’язуючи його з виконанням обов’язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з’явлення до військової частини. Звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління не подавав, поки 19 березня 2018 року, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової частини.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений Д. свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та обставинами вчинення кримінального правопорушення і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Даючи правову оцінку свідченням обвинуваченого, суд вважає, що Д. своїми навмисними діями вчинив кримінальне правопорушення за ч.4 ст.407 КК України, а саме нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), а тому його дії за цією статтею кримінального кодексу кваліфіковані вірно та його винуватість доведена в судовому засіданні. Разом з цим, застосовуючи кримінальне покарання до обвинуваченого Д. у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що враховуючи особу винного, який раніше не судимий, його відношення до вчиненого злочину, щире каяття, поведінку під час досудового та судового розслідування, існує можливість звільнити обвинуваченого Д. від призначеного судом покарання з випробуванням, в порядку вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов'язки, які передбачені ст. 76 КК України.
Суд визнав гр. Д. винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України Д. звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки.
Вирок суду направлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень (справа № 235/1307/18).
Зазначимо, що вирок суду не набрав чинності.
_03_03.png)
