Повідомляємо, що під час підготовчого судового засідання у вищевказаному кримінальному провадженні судом було розглянуто клопотання прокурора про обрання у кримінальному провадженні запобіжного заходу в виді тримання під вартою обвинуваченим.
Так, на думку прокурора, лише запобіжний захід в виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов’язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на потерпілого, свідків та підозрюваного, яким під час досудового розслідування неодноразово погрожував фізичним насильством.
Водночас при розгляді вищевказаного клопотання прокурора Красноармійським міськрайонним суду Донецької області відмовлено в задоволенні такого та задоволено клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби, при цьому обвинуваченого М. негайно звільнено з-під варти у залі суду та зобов’язано невідкладно прибути до місця свого проживання.
Зокрема судом було враховано, що прокурор не довів наявність обставин, передбачених п. 3 ч.1 ст.194 КПК України, однак надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість обвинувачення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, передбачений ст. 177 КПК України, відтак оскільки відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але з огляду на приписи ч. 4 ст. 194 КПК України є підстави застосувати до обвинуваченого М. більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, та який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого під час судового розслідування, а саме – домашній арешт, котрий відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, суд зауважив, що одна лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість покарання не може являтися автоматичною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, що випливає з приписів кримінального процесуального законодавства та про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях.
_03_03.png)
