У зв’язку з недоведеністю прокурором наявності ризиків суд змінив обвинуваченому запобіжний захід

На розгляді Красноармійського міськрайнного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно чоловіка, який обвинувачується за ч.1 ст.115 КК України,  судовий розгляд якого було відкладено на  28.08.2018 року.

28.08.2018 року в судовому засіданні прокурор Красноармійської місцевої прокуратури заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 діб, який закінчується 01.09.2018 року, з метою запобігання ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спроби обвинуваченого переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. 

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні заявили клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, мотивуючи відсутністю ризиків, передбачених ч.1  ст.177 КПК України, на які посилався прокурор.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого та його захисників про зміну запобіжного заходу на більш м’який слід задовольнити, оскільки стороною обвинувачення в судовому засіданні  не доведено існування на цей час ризиків, передбачених 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зазначено винятково вагомих причин для тримання обвинуваченого під вартою протягом досить тривалого строку, клопотання про подальше тримання обвинуваченого під вартою на даний час, не можна вважати належно обґрунтованими. З огляду на рішення Європейського суду, ризик втечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини, §38), відсутність роботи або сім’ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя против Єстонії, §64), ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Яжинський проти Польщі, §43).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийняла рішення змінити обраний раніше щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.