Красноармійський міськрайонний суд Донецької області під час розгляду кримінального провадження встановив, що згідно обвинувального акту громадянин П. обвинувачується в тому, що проходячи військову службу за контрактом, діючи умисно, з метою тимчасово незаконно ухилитися від проходження військової служби в умовах особливого періоду, 4 липня 2017 року, не з’явився вчасно без поважних причин з лікувального закладу до розташування військової частини, знаходився за місцем свого мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов’язуючи його з виконанням обов’язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з’явлення до військової частини.
Після цього, 14 травня 2018 року, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової комендатури, і таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 407 КК України, а саме: нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав у повному обсязі та пояснив наступне.
26 грудня 2016 він підписав контракт зі Збройними силами України. Проходив військову службу в зоні АТО. 22 травня 2017 з’явилася поважна причина для розірвання контракту та звільнення з військової служби. Підставою для цього була наявність у обвинуваченого трьох малолітніх дітей, які перебували під опікою обвинуваченого. У зв’язку з наявністю вказаної підстави для розірвання укладеного контракту обвинувачений 22.05.2017 написав рапорт на звільнення, який погодили усі його командири. Пізніше рапорт був направлений для проведення обстеження сімейного стану обвинуваченого, яке було проведено 26 травня 2017. Акт обстеження обвинувачений особисто привіз до стройової частини, однак йому повідомили, що цей документ не є доказом і підставою для звільнення з військової служби.
Обвинуваченого не звільняли і він продовжив проходити військову службу.
Орієнтовно у червні 2017 року обвинувачений захворів. Після виписки зі шпиталя він не приїхав на службу, повідомивши старшині та комбату, що буде знаходитися вдома разом з дітьми, чекаючи на звільнення. По приїзду додому він повідомив про своє місцезнаходження місцевому військовому комісару та його заступнику.
11 листопада 2017 він написав ще один рапорт на звільнення.
Також обвинувачений звернувся з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду про звільнення його зі служби.
Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів с точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи опосередковано не підтверджують, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України.
З об'єктивної сторони інкримінований громадянину П. злочин, передбачений частиною 4 статті 407 КК України характеризується вчиненням такого діяння, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин. Вказане діяння має бути вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті.
При цьому, нез’явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину. Тільки за відсутності поважних причин формується склад злочину передбачений частиною 4 статті 407 КК України, що пов'язаний із нез’явленням вчасно на службу.
Судом встановлено, що 23.05.2017 року громадянин П. звернувся до командира військової частини з рапортом про звільнення його з військової служби у запас через сімейні обставини, у зв’язку з наявністю у нього трьох і більше дітей віком до 18 років. До вказаного рапорту були додані завірені копії документів, що підтверджують обставини, на які він послався.
На момент подання рапорту обвинувачений був батьком однієї дитини та опікуном двох дітей, позбавлених батьківського піклування.
Однак, всупереч чинному законодавству України, йому було в усному порядку відмовлено у звільненні з військової служби і він, не зважаючи на наявність безумовної підстави для звільнення з військової служби до 04.07.2017 продовжував виконувати свої обов’язки військової служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 було задоволено адміністративний позов обвинуваченого про визнання протиправними дій командування Військової частини щодо дострокового не розірвання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України та зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби.
Отже, у обвинуваченого були наявними поважні причини його не з’явлення до військової служби, що полягають у беззаперечному порушенні його права на звільнення з військової служби через такі сімейні обставини як наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Крім того, отримавши опіку над двома малолітніми дітьми та маючи власну дитину, обвинувачений правомірно розраховував на своє звільнення з військової служби з метою виконання своїх обов’язків, передбачених ст.67 Цивільного кодексу України, що полягають у тому, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, створити йому необхідні побутові умови, забезпечити його доглядом, лікуванням, забезпечити його виховання, навчання та розвиток.
Тому, суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на протиправність дій командування Військової частини та необхідність виконання обвинуваченим батьківських та опікунських обов’язків, причини нез’явлення його були об’єктивно поважними.
Отже, суд прийшов до висновку про необхідність визнання громадянина П. невинуватим та виправдав його в пред’явленому обвинуваченні, у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого за частиною 4 статті 407 КК України.
Вирок набере законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
З інформацією щодо тексту вироку можна ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua (справа №235/2938/18).
Прес-служба суду
_03_03.png)
